Моцарт Симфонія № 38 ре мажор «Прага», K. 504

Симфонія № 38 ре мажор, K. 504 був написаний Вольфгангом Амадеєм Моцартом наприкінці 1786 року, а прем’єра відбулася наступного року. Оскільки її вперше було виконано в Празі, вона відома як Празька симфонія. Хоча популярність Моцарта у Відні зменшилася, у Празі він мав відданих послідовників. Не відомо, чи Моцарт створив цю симфонію з урахуванням празької публіки, і це виявилося предметом дискусії серед науковців. Розкішне використання духових інструментів може свідчити про це, оскільки духові музиканти Богемії були відомі по всій Європі, а празька преса хвалила Фігаро частково через його сумнозвісне використання духових інструментів. Також можливо, що широке використання духових у  Празька симфонія була просто результатом експериментів з оркестровкою, які Моцарт культивував у оркестрових акомпанементах для своїх фортепіанних концертів протягом попередніх двох років, і новий досвід, який він отримав у написанні для духових інструментів, мав би проявитися в його симфоніях, незалежно від цього. Незважаючи на це, використання духових інструментів у Празькій симфонії є значним прогресом у симфонічній техніці Моцарта, яку наслідували в його останніх симфоніях, а також Гайдн, Бетховен і Шуберт.  Празька симфонія складається з трьох частин у сонатній формі (щось досить незвичайне для того часу), і включає дві флейти, два гобої, два фаготи, дві валторни, дві труби, литаври та струнні. Примітно, що цей твір був би відомий як ні. 37 якби так звану Симфонію № 37, K. 444, яка насправді є твором Міхаеля Гайдна, за винятком повільного вступу, доданого Моцартом, не було визнано автентичним твором Моцарта видавцем Breitkopf & Хертель, чиє оригінальне повне видання симфоній Моцарта є початком традиційної системи нумерації.