Шуман Симфонічні етюди, ор. 13

Симфонічні етюди (фр. Études Symphoniques), ор. 13 — це група фортепіанних етюдів, опублікованих Робертом Шуманом у 1837 році. Тему, на яку вони створили, надіслав Шумману барон фон Фрікен, опікун Ернестини фон Фрікер, яка колись була нареченою Шумана. Останній, дванадцятий, опублікований етюд був варіацією на тему з романсу Du stolzes England freue dich з опери Генріха Маршнера Der Templer und die Jüdin, яка була заснована на «Айвенго» сера Вальтера Скотта (як данина поваги англійському другу Шумана Вільяму Стерндейлу Беннетту). Попередня тема Фрікена іноді ненадовго з’являється під час цього етюду. Значна кількість цих етюдів була задумана як варіації, і тому, через п’ятнадцять років, друге видання твору показало, що п’єси, які не відповідали варіаційній формі, були виключені з набору. Деякі зміни також були внесені до написання фортепіано. Високі віртуозні вимоги до фортепіанного письма часто спрямовані не просто на ефект, а й на прояснення поліфонічної складності та на глибше заглиблення в експерименти з клавіатурою. Етюди вважаються одним із найскладніших творів для фортепіано Шумана (разом із його Фантазією до мажор) і в фортепіанній літературі в цілому. Під час перевидання набору в 1890 році Йоганнес Брамс відновив п'ять варіацій, які були вирізані Шуманом. Зараз їх часто грають, але в позиціях у циклі, які дещо змінюються з кожною виставою; зараз існує дванадцять варіацій, і ці п’ять так званих «посмертних» варіацій існують як доповнення.