Шуберт Соната для фортепіано № 20 ля мажор, D. 959

Соната для фортепіано ля мажор, D. 959 є частиною останнього набору сонат композитора, написаних протягом останніх місяців його життя, між весною та осінню 1828 року. Набір був опублікований через десять років після його смерті, і в основному занедбаний протягом 19 століття. Однак наприкінці 20-го століття громадська та критична думка змінилися, і останні сонати Шуберта тепер вважаються одними з найважливіших зрілих шедеврів композитора. Вони є частиною основного фортепіанного репертуару, регулярно з’являються в концертних програмах і записах. Однією з причин тривалого періоду нехтування фортепіанними сонатами Шуберта, мабуть, є те, що вони не поступалися сонатам Бетховена структурно й драматично. Насправді останні сонати містять чіткі алюзії та схожість із творами Бетховена, композитора, якого шанував Шуберт. Проте музикознавчий аналіз показав, що вони зберігають зрілий індивідуальний стиль. Останні сонати Шуберта тепер хвалять за їхній зрілий стиль, який виявляється в таких унікальних рисах, як циклічний формальний і тональний дизайн, текстури камерної музики та рідкісна глибина емоційного вираження.