Джуліо Фієско Безплатні ноти

Джуліо Фіеско — італійський композитор епохи Відродження, діяв у Феррарі, відомий своїми мадригалами. Він був першим композитором, який створив поезію Джованні Баттіста Ґуаріні, поета, який найчастіше звучить серед мадригалістів кінця 16 століття, і був важливим придворним композитором для багатого музичного закладу родини Есте у Феррарі. Усі твори Фіеско, що збереглися, є світськими та вокальними. Він опублікував чотири книги мадригалів у 1554, 1563, 1567 та 1569 роках, присвятивши всі чотири членам родини Есте. З цих чотирьох книг найбільше уваги привернули перша й остання. Його композиції в першій книзі 1554 року найбільш прямо демонструють вплив Чіпріано де Роре, найвідомішого композитора мадригалів середини століття, який тоді був maestro di cappella у Феррарі для герцога Ерколе II д'Есте. Композиції Фієско в цій книзі призначені для чотирьох голосів і включають мадригали в класичному стилі, хроматичні експериментальні твори (наприклад, Bacio soave, що також демонструє вплив Нікола Вічентіно, який активно заохочував такі експерименти), а також музику, ймовірно призначену для виступ на драматичних заходах для родини Есте. Його поезії включають твори Боккаччо, Джованні Батісти Строцці, Бернардо Тассо, Санназаро, Лудовіко Аріосто та Петрарки. Остання книга Фіеско з мадригалами, Musica nuova, для п'яти голосів, є його найвідомішою, оскільки це перша поява поезії Гуаріні, покладеної на музику. Чотирнадцять із п’ятнадцяти поезій збірки є сонетами, а стиль відповідає витонченості мови, досягаючи значної віртуозності в постановці тексту. Деякі налаштування є інноваційними щодо гармонії та ритму, з одним мадригалом, S'armi pur d'ira disdegnoso ed empio, що передвіщає concitato в стилі бароко швидкої декламації над гомофонічною текстурою. Не всі твори Фієско є мадригалами. Він опублікував кілька світських пісень у більш легких сучасних формах, таких як greghesca та napolitane, форми венеціанського та неаполітанського походження відповідно.